Украинская Катынь Молдовы и Балтии
Международное расследование действий НКВД СССР продолжается. Маленькая команда исследователей журнала "Музеи Украины" пытается понять, куда пропали несколько тысяч польских военнопленых, а главное, какова судьба арестованных в июне 1941 года молдаван, еще граждан Румынии, литовцев, латышей и эстонцев, перед самой войной свезенных в Козельщинский и Путивльский лагеря НКВД? Оценив масштаб, мы поняли, что Путивль и Козельщина фактически стали Катынью Молдовы, Румынии и стран Балтии. Руководство журнала несколько раз приглашалось на встречу с Послами. А наше расследование находится на контроле правительств и Президентов шести пострадавших европейских стран.
К сожалению, мы можем располагать только не прямыми опубликованными документами, мемуарами, воспоминаниями старожилов... Архивы России, особенно после иска в Европейский суд, закрыты плотно...
Вот очередное такое свидетельство и версия с направлением для дальнейших поисков.

"Я уродженець цих місць,  про Козельщинські каземати  довідався від своєї бабусі та тодішніх односельчан, а «совітська» влада старанно приховувала свої злочини. Мало кому відомо, що після  ексгумації під Смоленськом в Катині  останків польських військовополонених, міжнародна комісія по розслідуванню масових  злочинів вчинених совітською владою, переїхала у Вінницю де були розкопані масові поховання цивільного населення. (книга «Вінниця злочини без кари», видана фондом Івана Багряного (США) Українське товариство репресованих, упорядник Євген Сверстюк).

         При визволенні  Кременчука, як свідчить професор Євсилевський, колишній викладач Кременчуцького ХПІ  в своїй книзі «Чуєш Дніпре», були знайдені таємні поховання  в районі Піщанської гори   міста Кременчука,  які «совітська» влада теж списала на злочини німців, але там були знайдені тіла жінок та дітей, яких ніяк не можна було віднести до  військовополонених німецького концтабору штафлаг 346, який діяв в місті Кременчуці до 1943 року, і в якому утримувалися винятково військовополонені (наприклад в Полтаві діяло два штафлаг і дуфлаг, тобто для військового та цивільного населення, і там не було великих жертв, як в Кременчуці «97 тисяч», звідки  взялися такі жертви?

          А вказана чисельність 97 тисяч загиблих, спонукає до порівняння Кременчука до Освенціма (в якому військовополонених було замордовано близько 70 тисяч! ). Як відомо у такий спосіб комуністична верхівка СССР намагалася приховати свої злочини, звідки могли взятися на той час серед 110 тис. мешканців у місті Кременчуці - 97 тис.жертв???

        На ці та інші питання слід дати якусь мотивовану відповідь.

         Як відомо з інструкцій НКВД, місця для виконання вироків, з місцями поховання,  мали віддаленість від кількох кілометрів. До десятків і навіть сотень, і є свідчення залізничників, про прибуття у Київ і Харків помилково відправлених вагонів з трупами.

         Ні на станції Ганівка, ні в Козельщині поховань теоретично знищених  майже 4 тис. молдован у червні 1941 року, не знайдено! Відсутність останків завезених трьома ешелонами понад 3 тис. мешканців Молдови, дають нам право припустити, що вони були знищені, а останки сховані. Замести сліди і приховати від населення смерть такої кількості людей без застосування залізниці неможливо! Трупи вивозилися, тому найближче місце поховань можливе в районі Кременчука.

І саме за  свідченням, на жаль уже покійного  діда Андрія, який мешкав на станції Ганівка (в с. Лутовинівка), та пригадував,  що саме за декілька днів до війни, прибув ешелон під посиленим конвоєм НКВД з якого декілька сот осіб цивільного населення вивели під конвоєм в поле і випустили на них невідомий газ від якого вони вмирали мученицькою смертю, а потім, коли хмара з отруйним газом розвіялася, НКВДисти в костюмах хім захисту ходили по полю, збирали трупи та вантажили на автомобілі. Полуторки стояли вишикувавшись в ряд, потім ці автівки поїхали на залізничну станцію. Там  стояли товарні ешелони... І потім  ешелони з тілами поїхали в напрямку Кременчука...

Дуже може бути, що описані події, записані з пам'яті, мають документальне підтвердження в російських архівах. Можливо, стратеги Сталіна проводили на арештованих молдаванах останній етап випробування бойових отруйних речовин в умовах, наближених до бойових? Потрібне повноцінне міжнародне розслідування!

Анатолій Шолудько, дослідник історії Козельшинського табору НКВС СРСР для військовополонених".
При активном содействии руководства Козельщинской РДА Полтавской области, журнал "Музеи Украины" провел разведывательную экспедицию в Козельщину. Мы опросили старожилов, получили свидетельство соавтора книги "Перлина Козельщини" о воспоминаниях настоятельницы монастыря, утверждавшей, что в одном из заброшенных карьеров происходили массовые расстрелы польских пленных из автоматического оружия. Провели металлодетекторный поиск нескольких квадратов, раскопки. Увы...
Нужны профессиональные розыски! Как и архивный поиск!

Мы совершенно не удивились, когда Посол Республики Молдова Ион Стэвилэ пригласил руководство журнала "Музеи Украины" в 2012 году, на встречу с Генеральным директором государственной архивной службы Республики Молдова Ионом Вартой.
Известный историк, который лишь месяц назад возглавил архивное ведомство страны, специально прибыл в Украину для координации усилий для установления истины в судьбе 4676 глав семейств, исчезнувших в июне 1941 года, после депортации из Молдавской ССР в Козельщинский и Путивльский лагеря НКВД СССР для военнопленных.
Шеф-редактору журнала Наталье Иванченко, координатору Фонда поиска Владимиру Бровко и автору этих строк было приятно узнать, что в Молдове очень внимательно следят за нашим расследованием. Оно на контроле высших государственных деятелей страны. О достигнутых результатах регулярно сообщают СМИ.
Ион Варта Сообщил, что в их распоряжении есть несколько тысяч фамилий исчезнувших глав семейств, что после сверки и расследования, значительно упростит поиск.
Владимир Бровко сообщил, что из Молдовы в 1941 году вывезли более 6000 глав семей. Большинство из них  пропали в двух концлагерях на территории УССР. Мы подозреваем, что все эти люди были тайно расстреляны и захоронены где-то вблизи лагерей. Нужно найти могилы, провести эксгумацию...
После встречи, главный архивист отбыл в Москву...
Ныне, власти Козельщины обсуждают возможность установки на одном из зданий бывшего лагеря НКВД мемориальной таблички. Желательно открыть музейную комнату...
Возможно, это произойдет во время запланированого

официального визита в райцентр   Посла Республики Молдова. Постараемся написать об этом подробно...
В апреле Козельщина ожидает и одного из руководителей расследования Катыньской трагедии из Польши...
Особого внимания заслуживает версия о разработке химического и бактериологического оружия в СССР, испытания его воздействия на польских военнопленных и арестованных "врагах народа" из Молдавской ССР.
Обращение журнала "Музеи Украины" в архив СБУ (КГБ УССР) ничего не дало. По заявлению архива, подобных материалов у них нет.
Поэтому версия Анатолия Шолудько о гигантском массовом захоронении людей в Кременчуге - в том числе, жертв опытов с химическим оружием в Козельщине, должна быть тщательно проверена!
Кем? Усилий энтузиастов журнала "Музеи Украины" здесь мало...
Надеемся на участие государственных структур и международных организаций.
Главное, процесс пошел... И мы смогли развернуть в Национальном музее народной архитектуры и быта Украины уникальную выставку "Плакаты эпохи тоталитаризма" Музея плакатов Украины, где впервые создали раздел о Путивле и Козельщине...

И о Путивльском лагере НКВД (Сумская область). Там затерялся след где-то 6000 граждан стран Балтии, около тысячи молдаван. Возможно были расстрелы поляков... Пока мы не имеем возможности организовать туда полноценную поисковую экспедицию. "Красный пояс". Где бережно хранят память о героях-партизанах Ковпака, база которых, одно время располагалась просто в стенах монастыря-концлагеря. Местные коммунисты искренне уверены, что узники там жили как в санатории... Какие расстрелы?! Переубедить невозможно. Нужны доказательства. И никого не интересует - как?
Наша команда продолжает расследование!
Виктор Тригуб, редактор журнала "Музеи Украины"